Найти
20.10.2017 / 09:184РусŁacБел

Історія «Нашої Ниви» від 1906 року до сьогодення — история «НН» по-украински

Редакция попросила перевести историю «Нашей Нивы» на английский язык. В результате мы получили от читателей еще и переводы на испанский и украинский. Украинский перевод был настолько совершенен, что Владимир Милейко, который взялся его отредактировать, практически не сделал никаких правок. Между тем автор перевода подписался просто «Мірны», даже не прислал своего имени. Сердечно благодарим вас, друзі!

Газету «Наша Нива» булу засновано в 1906 році і відновлено в 1991-м. З 1997 року існує інтернет-платформа nn.by. Сьогодні це найвідвідуваніший сайт білоруською мовою.

Газета виходила раз на тиждень в 1906—1915, раз на місяць в 1991—1995, знову щотижня в 1996, раз в два тижні в 1997—1999, щотижня з 1999 до 2016, раз на місяць від 2016, в зв'язку з тим, що основним став інтернет-портал.

Історія газети

1906—1915 роки в білоруській історіографії називаються «нашонивським періодом». Адже з виходом 10 (23) листопада 1906 року в Вільнюсі першого номера тижневика «Наша Нива» була розпочата ціла епоха в розвитку білоруського суспільства.

«Наша Нива» на початку ХХ століття виробила норми білоруської літературної мови. В її колі була створена білоруська класична література. Виникла ідея білоруського державності. Спрямована на позитивну просвітницьку роботу, ця газета стала центром інтелектуального життя. У ній друкувалася ціла плеяда інтелектуалів — серед них Янка Купала, Якуб Колас, Антон Луцкевич, Максим Богданович, Вацлав Ластовський.

«Наша Нива» освітлювала широкий спектр політичних, економічних і культурних проблем. Газета мала головним завданням консолідацію білоруської політичної нації. При цьому, як відзначали сучасники, «Наша Нива» була першим джерелом інформації, яка не несла казенної відзнаки.

Навколо «НН» гуртувалася національна громадянська спільнота. Сільськогосподарські ініціативи, тусовки молоді, видавництва — всі вони використовували трибуну «НН».

Характерною особливістю газети від перших днів видання був міцний інтерактивний зв'язок з читачами. Газета мала більше ніж три тисячі постійних і тимчасових кореспондентів, які надсилали інформацію до Редакції. Прихід в літературу і журналістику великої кількості авторів з різних місцевостей Білорусі створив можливість виробити літературну мову, закріплюючи як норму найбільш поширені мовні явища. Сам кшталт сучасної білоруської мови, основні правописні і граматичні норми, словотвірні типи були вироблені, завдяки живій мовній практиці на сторінках газети.

Передплатники і автори газети виросли в центральні особистості національного політичного та інтелектуального життя (як Тишка Гартний (справжнє ім'я - Дмитро Жилунович), в майбутньому один з керівників БССР, або Броніслав Тарашкевич, політичний лідер західних білорусів і автор першої білоруської граматики).

Видавцем i редактором газети довгий час був землевласник з-під Мінська (фільварок Мігавка) Олександр Власов.

Одним з ідеологів видання — мінчанин Іван Луцкевич, творець знаменитого віленського Білоруського музею і інвестор багатьох політичних і культурних проектів.

Поруч з ним працював його брат, ідеолог Білоруської соціалістичної громади і прем'єр-міністр майбутньої Білоруської Народної Республіки (БНР) Антон Луцкевич.

З 1909 р. секретарем газети, а в 1912—1913 роках фактичним її редактором став історик, другий майбутній прем'єр БНР Вацлав Ластовський.

Антон Луцкевич, Власов, Жилунович, Тарашкевич і Ластовський загинути в радянських тюрмах.

З «Нашою Нивою» співпрацював класик літератури Якуб Колас. Відомі кожному школяреві творці Максим Богданович і Змитрок Бядуля також були відкриті саме «Нашою Нивою». А національний поет Янка Купала в лютому 1914 року став її редактором. Він керував газетою до осені 1915, коли «Наша Нива» зупинила свій вихід у зв'язку з окупацією Вільна німцями і припиненням нормального життя в прифронтовій Білорусі.

Відстоювання білоруських інтересів провокувало нападки з боку колоніальної цензури протягом усього існування газети. Навіть в організованій в 1907 р. дискусії з аграрного питання, в тому числі в статті «Земельна справа в Новій Зеландії», була знайдена «крамола» і «неповага до уряду». Редактора Олександра Власова судили, саджали в тюрму. Кілька разів тираж газети вилучали, редакція сплачувала штрафи.

Аналогічний тиск газеті доведеться пережити за авторитарним режимом Олександра Лукашенка в 1990-і і особливо 2000-і роки. У 2006—2008 роках газета розповсюджувалася волонтерами, бо влада заборонила її продаж в «Білсоюздруку», магазинах і передплату через «Білпошту».

Її знову не раз судили, штрафували, КДБ проводив обшуки в Редакції і редакторів. Головний редактор «НН» Андрій Динько в 2006 році, як колись Власов, також пройшов через в'язницю.

Незважаючи на звинувачення з боку влади в революційності, «Наша Нива» якраз-таки і в ХХ ст., і в XXI-му була принципово поміркованим, прогресисцьким виданням.

Саме тому вона і групувала під національним прапором читачів різних переконань. «Наша Нива» виступала за мирний і поступовий прогрес через демократизацію центральних і місцевих органів влади, постійно нагадувала про необхідність поважати права і гідність людини, цінувати культуру і спадщину.

Культурна відкритість «Нашої Ниви» проявилася також в тому, що від початку газета друкувалася двома шрифтами — кирилицею і латиницею. Так було до жовтня 1912 року, коли читацько-видавничий референдум зробив вибір на користь кирилиці. З 1991 року «Наша Нива» виходила класичним правописом, з 2008 перейшла на шкільний правопис, щоб «поліпшити комунікацію інтелігенції з суспільством», як писалося в редакційній статті з цього приводу.

Навколо Редакції газети виникали автономні культурні та соціальні проекти.

«Наша Нива» виконувала функцію координаційного видавничого центру. Особливо популярними були щорічні «Білоруські календарі» — альманахи, в яких читачі знаходили не тільки звичайні довідкові відомості, а й художні твори. Видавництво випускало також окремі книги, оригінальні і перекладні. У 1912 р у Вільні почав видаватися сатиричний журнал «Кропива», а сільськогосподарський відділ «Нашої Ниви» переріс в самостійний журнал «Саха», який з кінця 1913 р видавався в Мінську.

Один із засновників «Нашої Ниви» Іван Луцкевич почав при Редакції збір колекції для майбутнього білоруського Національного музею. Велика частина його фондів зараз зберігається в Національному історичному музеї Литви.

Співробітники газети допомагали становленню Першої білоруської театральної трупи Ігната Буйницького.

Багато уваги приділяла газета популяризації економічних, правових і аграрних знань. Масштаб доконаного і задані імпульси дозволили історикам і культурологам окреслити період розвитку білоруського культури початку ХХ ст. як «нашонивський», маючи на увазі якісні та кількісні зміни в становленні сучасної культури і суспільства.

Перша спроба відновлення газети відбулася 1920 року також у Вільні, де 28 жовтня вийшло перше число суспільно-політичного і літературного тижневика «НН». У грудні 1920 року газету знову заборонила польська військова цензура.

Сьогодення газети 

Розпад Радянського Союзу і розгортання руху за незалежність Білорусі уможливили відновлення газети. «Наша Нива» знову почала виходити у травні 1991 року, у Вільні, під редакцією Сергія Дубовця.

Відновлене видання зайняло виняткове місце серед інших білоруських періодичних видань. «Наша Нива» відмовилася від «оборонної стратегії», від самоізоляції, властивих багатьом російськомовним виданням радянської доби. На сторінках «Нашої Ниви» значне місце зайняли дискусії на універсальні теми, з'явилася велика кількість перекладів. У центрі уваги опинилася також спадщина Великого Князівства Литовського і модель взаємовідносин народів регіону.

У Білорусі йшли складні процеси будівництва нації. Взяла гору авторитарна модель. Час вимагав створення повноцінних ЗМІ. Тому в 1996 році було прийнято рішення про перенесення редакції до Мінська.

«Наша Нива» знову стала газетою у власному розумінні цього слова, яка приділяє велику увагу політичним, соціальним і культурним процесам в Білорусі та світі.

У 1998 році газета домагається символічної перемоги в Верховному господарчому суді, відстоюючи право видаватися класичним правописом.

З 2000 року редакторство в «Нашій Ниві» переймає Андрій Динько (головний редактор в 2000—2006), газета повертається до щотижневої періодичності. Відбувається трансформація «Нашої Ниви» з видання літературно-інтелектуального в видання суспільно-політично-культурного характеру. Цей процес був поступовим.

Від 2002 року обсяг газети збільшується з 12 до 16 сторінок щотижня, з 2005 року — до 24-х. На своєму піку тираж газети досягає 8000 примірників.

У 2005 році влада забороняє поширення газети через «Білпошту» та «Білсоюздрук». Газета виживає завдяки створенню власної системи розповсюдження. Вона переходить в кишеньковий формат і збільшує кількість сторінок до 48-ми. При цьому тираж газети знижується до 2200 примірників.

Але газета перетворює проблему в шанс і бере курс на розвиток інтернет-сайту nn.by. З 2006 року інтернет-версія «Наша Нива» еволюціонує в формат інтернет-платформи, пристосовуючи технологію видання до епохи електронних ЗМІ.

У 2010 році сайт «Нашої Ниви» стає найпопулярнішим ресурсом білоруською мовою і залишається таким донині. За статистикою Гугл Аналітикс в 2016—2017 роках в середньому щомісяця сайт НН відвідували близько 600 000 унікальних відвідувачів, переглядаючи близько 7 000 000 сторінок. Приблизно 84% відвідувачів — з Білорусі, 49% — з Мінська.

З 2006 року до редакторства газети приєднується Андрій Скурко (2006—2017). Андрій Динько робиться редактором сайту nn.by. А Алесь Кудрицький створює сервіс NNVideo. У 2011 році редактором паперового тижневика робиться Дмитро Панкавець.

З 2017 року головним редактором стає Єгор Мартинович, який перед тим кілька років поспіль отримував національну премію за кращі журналістські розслідування.

Від 2008 року НН можна читати в основних соціальних мережах, дивитися і слухати.

ВКонтакті - vk.com/Наша Ніва
Фейсбук - facebook.com/Наша Ніва
Твіттер - twitter.com/Наша Ніва
Однокласники - ok.ru/Наша Ніва
Ютуб: youtube.com/NNVideo

Традиція видання «Нашої Ниви» існує вже більше ста років. Для білоруської преси це унікальне явище.

Зауважте, що «Наша Нива» завжди була виданням приватним, а de facto громадським і ніколи — державним, ніколи не потрапляла під контроль авторитарної чи тоталітарної влади.

У всі періоди існування газети вона була газетою національного інтересу.

У 1990-ті було розпочато факсимільне відтворення видання 1906—1915 рр., а також вийшов «Словник мови «НН».

Основним джерелом коштів для розвитку газети залишаються гроші, пожертвувані громадянами. У цьому сенсі НН нагадує «громадські ЗМІ», що існують у багатьох розвинених країнах. «Наша Нива» — це і культурний символ, і жива традиція, і інформаційний інтернет-портал.

Клас
Панылы сорам
Ха-ха
Ого
Сумна
Абуральна
Чтобы оставить комментарий, пожалуйста, включите JavaScript в настройках вашего браузера
Чтобы воспользоваться календарем, пожалуйста, включите JavaScript в настройках вашего браузера